Доля людська – це не річка й не вітер,
Це не каміння, що точать віки.
Доля – свіча, що в негоду зігріє
І порятує у миті біди.
Доля – це путь у широкому полі,
Стежка звитяг і болючих падінь.
Істини суть – не підвалини голі,
Це інтервал від незнань до прозрінь.
Доля – це лист, що не має адреси,
Ледве помітні сліди на піску.
Радості вир часом змінюють п’єси,
Де пролягають путі крізь пітьму.
Доля – зірки, що палають до ранку,
Мають таємністю вкрите життя,
В лоні незгод несподівано слабнуть
І помічають відсутність щита.
Наше життя – найчарівніша пісня!
Сили небесні дарують талан!
Мрії крилаті, здобутки і вміння
Нас зігрівають в морози й туман…
Доля-талан
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126102309236
Свидетельство о публикации №126102309236
Рецензии