Змітає вітер щомить мітлою
Монети листя в кишені вулиць,
Янтар та злато лежать горою
На кожнім кроці, куди не ступиш.
А дощик гасить яскраві барви,
Уламки сонця ховає в хащах,
Йому до серця такі забави,
Уже всі трави – в прозорих краплях.
Дрімає місто під сірим пледом,
З узбіч вологих збігають тіні,
Втішають душу лиш кава з медом
Та енергійний вогонь в каміні…
Злітає листя з дахів пологих,
З альтанок сонних, з карнизів мокрих,
Зриває вітер з гілок розлогих
Все, що лишилось від шат коштовних…
На змоклих клумбах зігнулись квіти,
Лякливий промінь тремтить в калюжі…
Не хоче осінь тривожно скніти,
Та сірі хмари такі байдужі…
Елегiйно
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126102309224
Свидетельство о публикации №126102309224
Рецензии