Осінь крокує по мокрих стежинах,
Сонце ховає за плетивом хмар,
Хай відпочине, немов на перинах,
І почитає земний календар.
Дощик стрибає обачно в калюжах,
Мовби тренує довершені “па”,
Вже відчуває упевненість в рухах,
Не викликає сум'яття глибина.
Ніжний серпанок, як збудлива тайна,
Вабить ліричністю трепетних мрій,
Душу п’янить, наче віра незгасна
І повертає у лоно надій.
Вітер наспівує прадідне ретро,
Чуються в ньому сумні почуття,
Ділиться чаром минулого щедро
Нотами щирих рулад мудреця.
Я розчиняюсь в осінній негоді,
Бачу майбутнє у тінях вагань,
Спокій знаходжу в легкій прохолоді
І забуваю хвилини страждань…
Осiння негода
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126102208655
Свидетельство о публикации №126102208655
Рецензии