Колише вітер полотно дощу,
Доносить до вікна знайомі звуки.
А я сиджу замріяно й мовчу,
Дивлюсь, як розпливаються калюжки.
Себе маленьким бачу я дівчам…
Зі стрічкою в косі… В руках – кораблик…
Стрибаю безтурботним бісеням,
Збираюся пливти в далекі мандри.
Немає страху – лише мрій політ!
А дощ і хмари – буча за онучу*!
Аж бризки відлітають від чобіт –
Лечу крізь хмари і високі кручі!..
Колише вітер полотно дощу…
А я давно не дівчинка – бабуся!
Живу в чужім краю, в думках тону…
Журюся й без кінця чогось боюся…
*Буча за онучу – (фразеологізм), дрібниця, метушня.
Колише вiтер полотно дощу
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126102201029
Свидетельство о публикации №126102201029
Рецензии
<strike>Малэнькому дивчаткови мандривочка пахнэ...
Ой, напэвно, дарэмно я напысав тут такэ... раптом щэ пани Галына нэ зрозумие мого суржыкового гумору... Ни, закрэслю-но, вид гриха подали... страйк.</strike>
Эд Нурис 23.10.2026 13:57 • Заявить о нарушении
Ой, напэвно, дарэмно я напысав тут такэ... раптом щэ пани Галына нэ зрозумие мого суржыкового гумору... Ни, закрэслю-но, вид гриха подали... страйк.</strike>
Эд Нурис 23.10.2026 13:57 • Заявить о нарушении