Плаче осінь дрібними дощами,
Розмиває сльозами шляхи,
Ходить мокра пустими дворами,
Мов спокутує давні гріхи.
Сонця зовсім не видно у хмарах,
У калюжах зникає тепло,
Тиша всюди: в садах, на бульварах,
Розмаїте зникає панно.
Що не день, то темніє раніше,
Опадає беззвучно листва,
Ностальгія приходить частіше,
Будить в серці сумні почуття.
На душі то мінорно, то нудно,
Меланхолія рветься у сон,
Ще й думки напливають дошкульно,
В елегійний штовхають полон.
Ходить осінь по темних провулках
І втрачає красу чарівну,
З хвилюванням у позі і рухах
Поринає в нічну таїну…
Плаче осiнь
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126102107098
Свидетельство о публикации №126102107098
Рецензии