А осінь мріє вже не так як літо
Під кольорами сум ховає свій
Здається ніби все уже прожито
Не прийме бо зима її крилатих
мрій
Сумує, бо не все уже здійсниться
Що її цвіт не дасть більше плодів
Тому вона то плаче, то сміється
То плутається в павутинні своїх
мрій
Радіє щиро свому бабиному літу
І не скупиться більш для себе вже
Шукати хоче щастя в кожній миті
Дбайливо своє серце у любові
береже
Лиш зорі розуміють її щиру душу
А дощ кохає її палко, як юнак
Кружляє листя у танку по кругу
Грайливо вітер заправляє як
вожак
Та вірить золота бабусенька
Що буде бал, як в попелюшки теж
Й надіється, що срібна туфелька
Наділить її щастям, що не має
меж
VG
А осень мечтает уже не так, как лето
© Copyright: Валентина Горбатая, 2026
Свидетельство о публикации №126102104468
Свидетельство о публикации №126102104468
Рецензии