Осінь, як прощання чи прощення
Стелиться думками у душі,
Трепетне відроджує натхнення,
Смутком зависає в голові.
Осінь елегійна і лірична
Квестію* виточує щораз,
Буде це остання чи живильна,
Та, що прийде знов у певний час.
Я й сама утомлена, як осінь,
Сповнена ілюзій і проблем,
Снігом вже давно покрились скроні,
В серці від думок постійний щем.
В тиші чийся подих між гілками
Тихою молитвою звучить,
Може, то шепочеться з вітрами
Листя, що від холоду дрижить.
Може, в кожнім листі є минуле,
Доля зі своїм “прости-прощай”,
Щось його дивує чи хвилює,
А вітри нашіптують: “Кружляй.
Осінь не приходить, щоб забрати
Те, що найдорожче у житті,
Просто, треба серцю пам’ятати,
Це всього лиш пауза в путі…”
*Квестія – те, що вимагає уваги, обговорення, розв'язання тощо.
Пауза
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126102103996
Свидетельство о публикации №126102103996
Рецензии