Не відпускає думку моя інтуїція
Мов за туманом в білій ночі стою
Буває в долі твоїй великі амбіції
А бува, що й життя стоїть на краю
Дивишся в синє небо і розумієш
У пустій синяві є лише далечінь
Інакшого світу не буде ти знаєш
І візьме в обійми тебе лише тінь
Ніч стеле дорогу у білім тумані
Ще світу не має але треба йти
Та стелеться небо у синій омані
Шляхами далекими в інші світи
Я голосом небо уже не благаю
І голос тревогою вже не болить
Я долю щасливу там не питаю
Це небо далеке тільки мовчить
Цей світ став темнішим, я знаю
Мов місячна тінь на нього лягла
У спогадах вільних я пам'ятаю -
Тоді ще у світі ти щаслива була
Так ти жила я такої сили не маю
Хочу, щоб у мені така сила жила
За роки щасливі я біль відчуваю
Ти щиро у серці любов берегла...
Л. Дідусенко. 20.10.2026р.
У синiй оманi
© Copyright: Леонид Дидусенко, 2026
Свидетельство о публикации №126102007813
Свидетельство о публикации №126102007813
Рецензии