Час прийде, й нам земелька пухом,
Коли кінчається Життя,
Нам треба бути сильном духом,
Гріхи змивають каяття...
Ми добуваємо вугілля,
Панам будуєм бункера,
Ми, наче діти підземілля,
Така і доля, і пора...
Хоча в підвалах теж незручно,
Та краше жити на землі,
Ракети й бомби тиснуть влучно,
Та вдень, й внучі ідуть бої...
Підземна влада не врятує,
Але доводить до біди,
Та вона й вбитих не рахує,
Мабуть, що так було завжди...
Зірки не світять під землею
І Місяць, там не при ділах...
Зустріч з Кометою Галея,
Нас не навчила, війни - жах...
Пора звернутись всім до Бога,
Щоб ВІН Планеті допоміг,
Не прийде більше Перемога,
Бо це вже не обставин збіг...
Тепер, усе неначе звичка,
Та льється кров,неначе річка...
Автор Геннадій Сівак.
20 жовтня 2026 року.
Час прийде...
© Copyright: Геннадий Сивак, 2026
Свидетельство о публикации №126102006051
Свидетельство о публикации №126102006051
Рецензии