Яскраві ситці розстилає осінь,
Плетуть дощі мереживні думки,
Виводить вітер арії на скрипці,
Блищать на сонці свіжі калюжки…
Наповнюється затишок азартом
І спалахом розкішного вогню.
Просочується простір ароматом
Сирого листя, квітів і дощу,
Опале листя в'ється, завмирає,
Немов боїться впасти і тремтить,
Коли зручне містечко підбирає
І хоче відтягти падіння мить.
Одушевляє роси кришталеві
Небесна всеосяжна височінь.
Виписує химерні тіні вечір,
Слухняно засинає далечінь,..
Втрачає час свою яскраву владу
І самохіть розсіює печаль.
Спішать сумні думки до променаду,
А наздогін їм – туга, розпач, жаль…
Осiннiй вечiр
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126102001754
Свидетельство о публикации №126102001754
Рецензии