Обіймає вечір тишу
Обіймає вечір тишу
Золотистим промінцем.
Мабуть, справи всі залишу
І тягар своїх проблем.
Милуватимусь хмарками,
Що пливуть удалечінь,
Поділюся з ручаями
Про безладдя сновидінь.
Усміхнуся щиро сонцю,
Що сідає за курган,
Простягну йому долоню,
Мов палкий, нестримний фан.
Задивлюся, як серпанок
Струменіє самоту
І порину наостанок
У краплистих рос красу.
Вечір втомлений утішу
Ароматом вогких трав,
У хвилину найтихішу
Підіймусь у світ уяв…
Обiймаe вечiр тишу
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126102000112
Свидетельство о публикации №126102000112
Рецензии