Параноя
Ми так тр'ощили разом повітряні замки
(Хоч було в стінах замків тих нас лише двоє),
Що у душах стирчали тих замків уламки.
Я би з легкістю зміг осідлати Пегаса
І закидати віршами світ цей для тебе,
Але ж більш за любов, мабуть, сіра та маса,
Що так мозок гвалтує до зламаних ребер.
Свидетельство о публикации №126101908455