Ти будуєш зі слів міражі,
У яких нам обом вже затісно.
Ми з тобою на гострій межі,
І розв’язки чекаємо звісно.
Ми як полюси різних світів,
Що зійшлись на таблоідних фейках.
Ти питаєш, чого б я хотів?..
Після банок незліченних шейка.
Це мовчання гучніше за крик,
Ця присутність болюча і зрима,
Кожен смайлик до шкіри прилип,
Кожна пауза — наче провина.
Ти не кличеш, але і не йдеш -
Так тримаєш на відстані жесту
В лабіринтах придуманих меж.
Я ж на себе беру усю решту...
М1раж1
© Copyright: Павел Тесленко, 2026
Свидетельство о публикации №126101908414
Свидетельство о публикации №126101908414
Рецензии