Для кого бережеш свою красу
і той вогонь,що в погляді палає,
дівочу гордість,плетива косу,
що вечорові зорі розсипає?
Спитає осінь,захурделить сніг,
як вітер зашепоче в темнім лісі,
для кого бережеш у серці сміх,
що причаївся в марева завісі?
Минають дні летять у далечінь,
а ти цвітеш незмінна і прекрасна,
лише в твоїх очах печалі тінь
і в кожнім русі грація сучасна.
Ти йдеш,мов королева крізь туман,
закута в гордість,наче в пишні шати,
твій силует-солодкий мій обман,
який так важко серцем розгадати.
Я цю загадку крізь роки несу,
щоб відшукати відповідь єдину,
для кого бережеш свою красу,
обличчя шовк і погляду лавину?
Мене кохати,мила,так навчи,
щоб я зумів,як ти когось любити,
відверта будь зі мною, е мовчи,
кого ти прагнеш серцем підкорити?
жовтень 2026
О.Чубенко-Карпусь.
Для кого бережеш себе, кохана?
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2026
Свидетельство о публикации №126101903905
Свидетельство о публикации №126101903905
Рецензии