А лес живой... Из Лины Костенко

А лес живой. Он с добрыми глазами.
Шумят ветра в косматой голове,
Замшелый старый пень в раздумье замер
Над летописью тишины в траве.

Премудрый дуб застыл, сквозь пальцы глядя,
Над белым вальсом радостных берёз.
И сонный гриб в смарагдовом наряде
Дождя напился и за день подрос.

Багряный солнца луч над тьмой лесною
В просветах проецирует кино,
И, может, где-то под седой сосною
Медведи забивают домино.

Сверкают гладью озерца, а тучи
Баюкают усталый гром внутри.
Поедем с лесом говорить дремучим,
А после я сумею и с людьми.



Вольный перевод с украинского,

Лiна Костенко

Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних беріз.
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс.
Багряне сонце сутінню лісною
у просвіт хмар показує кіно,
і десь на пні під сивою сосною
ведмеді забивають доміно.
Малі озерця блискають незлісно,
колише хмара втомлені громи.
Поїдемо поговорити з лісом,
а вже тоді я можу і з людьми.