Пам ять

Я пам;ятаю ту хатину,
В якій родився я і ріс,
Як батько, мене ще дитину,
З автобуса до хати ніс.

Як я ходив в селі у школу,
С ким я сидів, і що я вчив.
І річку Случ, того Миколу,
Що мене плавати навчив.

І яблуню, дуже велику,
Яка за хатою росла,
І хлопців Хмарськіх, їх родину,
Яка сусідами була.

Великій двір, і довгу стежку,
Незграбну, як батьків життя,
І босі ноги, на дорозі,
І нове, з вереснем взуття.

Великий млин, а біля нього,
Каміння з греблі, течія,
А нижче, танкова дорога,
Якою часто бігав я.

Великий камінь и понтони,
З яких, ловили рибу ми,
И того Толіка, Попова,
Що витяг мене з глибини,

Я пам;ятаю ту родину,
Їх матір, хлопців чотирьох,
Як з Вовкой, Толіком ходили,
Збирати в поле ми горох.

І полігон, любиме місце,
Де ми бували кожен день,
Як яблуки туди носили,
А звідти, з порохом кишень.

Збирали ми гриби, в ольшинці,
Коли корови там паслись,
А потім бігли ми за ними,
Коли від гедзя ті неслись.

И пам;ятаю, серед літа,
Траву як з батьком я косив,
А потім віз її до хати,
На гору вечором носив.

І матір рідну, і любиму,
Я пам;ятаю, кожен день,
За все життя, за ту хвилину,
Створившу пошук для натхнень.

Я пам;ятаю рідних хлопців,
Любимих, дорогих братів,
І шкода, Толику і Льоні,
Сказать не зможу що хотів.

Я дуже радий, що у мене,
Е рідні сестри, рідний брат,
Нехай же, в вашій, всій родині,
Побільше буде немовлят.

Живіть счасливо, не болійте,
Радійте кожному миттю,
Не заважайте на дрібниці,
Я ніжно, щиро вас люблю!