Вечір вкриває природу вуаллю,
Шепче вітрець про минуле давно,
Щось про життя і зажуру вчорашню,
Ніч розгортає величне крило.
Затишно й тепло у кріслі під пледом,
Спогад вертає мінливі роки,
Кадри проносяться бистрим експресом:
Миті натхнення, кохання, жаги.
Тінню лягають на серце розлуки,
Тиша звучить, як тривожний набат,
Серце на мить завмирає від думки
Про неминучість безжалісних втрат.
Дощик осінній оголює шрами…
Кава холоне… А менеджер час
Залишки щастя стирає, як плями,
Під нерозбірливий Вічності глас…
Ходить стурбовано Осінь-красуня,
Морок вільготний ховає листву,
Нота печалі у звуках відлуння
Знову нагадує підлу війну…
Нота печалi
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126101708268
Свидетельство о публикации №126101708268
Рецензии