Ушли года за горизонт надежд

Спливли роки за обрій сподівань,
За оберемки пам’яті від гасла,
Вже ні жалів минулих, ні страждань,
І ватра почуттів помалу згасла.

Згубили стрічки полум’я слова,
Сіріють, наче попіл по пожежі.
Розпорошив надії покрова,
Що виплекали зоряні мережи.

Де на узліссі лагідних бучин
Плекало златом сонячної пшінки,
Чад гаражів, авто бурхливий плин,
Кульбабові розгублені пушинки.
=======

Ушли года за горизонт надежд,
Уже не впору прошлые понятья,
Как ворох истрепавшихся одежд
Иль ставшие не по размеру платья.

Энергия покинула слова,
И серым пеплом мысли в них застыли.
Боль омутов замкнула покрова
Мечты, что звёздным маревом искрили.

Где на опушке ласковых бучин
Пылал чистяк весенними коврами,
Чад гаражей, обилие машин,
Заводы ядовитыми дымами.

Там, где семья питала жизни силы,
Лишь памяти ошмётки да могилы.


Рецензии