Я не Пушкин

Щасливий день! Сьогодні зможу я
Цю пригоршню монет - покласти в скриню, скриню ще неповну.
В скарбницю внесок що сьогодні назбирав,
Хоч не багато, але день за днем
Скарби ростуть. Читав я десь про те,
Що цар якийсь велів своїм воякам
По жмені гліни знести в купу, — і виріс
Гордий пагорб; Цар із висоти
Міг радісно дивитись на долини,
І на моря, де бігали судна.
Отак і я, збираю день за днем
Свою данину в ці надійні скрині,
І зріс мій  пагорб, з висоти його
Далеко бачу й все мені підвладне.
Лиш захочу — зведуться тут палати,
Навколо них трояндові сади.
Усі збіжаться жвавою юрбою,
І музи дань свою мені несуть.
І геній істини тоді мені скориться,
І доброчесність, і безсонна праця
Чекатимуть моєї нагороди.
Я свисну і улесливе злодійство,
Смиренно чоботи лизатиме мені,
Чекаючи в очах на знак моєї волі.
Мені усе слухняне, я ж — нікому;
Я вище всіх бажань, мені достатньо
Знання моєї сили, й з мене досить...