Хай рука не здригнеться

У пошуках манИ життя минає
між привидів, фантазій, маячні…
Все ближче наша подорож до краю
усупереч панічній метушні.

Ми носимо у дУшах порожнечу,
що тільки віддзеркалює пітьму.
Кругом одні пророки і предтечі,
але нуртують тисячі «чому»…

Чому укрита маревом дорога
із обіцянь, невидимих чудес?
Розгледіти чому не можна Бога
крізь міражі палаючих небес?

Чому знанням альтернатива віра,
коли усе життя – одна лиш мить?
Невже то сенс і що тоді сатира,
а Бог, якщо він є, чому мовчить?

В кінці нікому не минути краху,
принаймні тіла не спасти свого.
Ми створюємо ідола зі страху
і богом нарікаємо його.

Побільшало земної коловерті
і марнотИ в життєвій боротьбі…
Це партія у шахи – гра зі смертю.
Чи вдасться її виграти тобі?

Останнім часом все сирена виє…
То супровід уже всього життя?
ЛишИлися нам віра і надія
у світі цім – найвищі укриття?

У всякого своя Голгота, плаха
і лИше віра житиме в віках.
Ми граємо із Вічністю у шахи –
хай не здригнеться кожного рука!

17.10.2026