Хай рука не здригнеться

У пошуках манИ життя минає
між привидів, фантазій, маячні…
Все ближче наша подорож до краю
усупереч панічній метушні.

Ми носимо у душах порожнечу,
що лИше віддзеркалює пітьму.
Кругом одні пророки і предтечі,
але нуртують тисячі «чому»…

Чому укрита маревом дорога
із обіцянь, невидимих чудес?
Розгледіти чому не можна Бога
крізь міражі палаючих небес?

Чому знанням альтернатива віра,
коли усе життя – одна лиш мить?
Невже це сенс і що тоді сатира,
а Бог, якщо він є, чому мовчить?

Побільшало земної коловерті
і марнотИ в життєвій боротьбі…
Це партія у шахи – гра зі смертю.
Чи вдасться її виграти тобі?

В кінці нікому не минути краху,
принаймні тіла не спасти свого.
Ми створюємо ідола зі страху
і богом нарікаємо його.

Останнім часом все сирена виє…
Це супровід уже всього життя?
Лишилися нам віра і надія
у світі цім найвищі укриття?

У всякого своя Голгота, плаха,
та наша віра житиме в віках.
Ми граємо із Вічністю у шахи –
хай не здригнеться кожного рука!

17.10.2026