Повзе туман, вкриває сонне місто,
Дощ по дахах стрибає навмання,
По тротуарах відбиває дрібно,
Немов смішне маленьке пташеня.
Світанок вогкий пада на карнизи,
І вітер щось шепоче невпопад,
У осені щодня нові сюрпризи:
То мряка, то імла, то листопад.
Змиває осінь дощиком минуле,
Зітхає потай, сумно лічить дні,
Під ноги стелить листячко пожухле,
Сльозу ховає в пишнім убранні.
Вдивляючись задумливо в калюжі,
Вже бачить осінь свій сумний фінал.
Нічого не залишить час красуні,
Все забере бездушний радикал.
Та зараз жовтень – і стрімкому злеті,
Чарує очі розмаїття барв!
На мокрім листі, наче на паркеті,
Танцює осінь романтичний вальс…
Осiнь у злетi
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126101603909
Свидетельство о публикации №126101603909
Рецензии