Бiблiотечне

Нема електрики: відрізали.
Хоч плач, хоч вий, хоч лайся мамою.
Я скучила за телевізором,
І навіть трішки за рекламою.
Подібно опіку сердечному –
Отой промінчик світла ясного.
На горщику бібліотечному
Сидиш. І бац! – уже заклацнули!!!
Ото нещасній бабці видано!
Звідсіль не вибратись – нізащо так!
Бо нічорташеньки не видно вже:
Ну де ті двері, де та защіпка?
Чи лобом  в стінку розпочатоньки?
Чи SOSом горло драть у всій красі?
Надворі гомонять дівчатонька –
Передпенсійного розливу всі.
Нехай хоч двері виб’ють – без ключів.
За волю -- дам півцарства коштами!
Та не почують, бо поглухли всі:
Наш слух тікає із-під обстрілів.
В війні анархія з рахунками,
Дебет в кредити упаковують.
По тім’ю – лантухами, клунками:
То по мені – відлюстерковують!
Ну скільки можна – в серце ранами!
Розкриті пащі алігаторські.
Земля заставлена капканами.
Тепер – святий Дніпро засратоньки!
Очиці блиснуть – інтелектами.
Ридають людоньки знедолені.
Від миру відсвіти – далекими.
Війна – за Правду? Чи за долари?
Отут пишу – бо хочу миру я.
Нехай Господь всю злобу вижене.
Бо співчуваю дуже щиро я
Усім відрізаним приниженим.
Чи надто обпоїлись трунками,
Мов олухи Царя Небесного?
Оце від «недо-» -- подарунки вам,
Знавцям вкраїнської словесності!
              11.10.2026