Я гадав на ромашці кохання
пелюстки опадали до ніг,
почуття це було,чи вагання
все ж гадав й пелюсток не беріг.
Любить,ні,зацілує,забуде?,
знов тремтіла пелюстка бліда,
так,як доля задумала-буде,
бо у мене душа молода.
Я гадав на пелюстках ромашки,
їх зривав,наче роки життя,
бо плекати надію так важко
коли в серці живуть почуття.
Легіт тихо стеблини гойдає
не нівеч квіту,чуєш,не смій,
лиш остання сказала:"Кохає",
тільки знов не повірив я їй.
Квітка правди мені не сказала,
вітер тихий розвіяв слова,
лиш серденько мені підказало,
що ромашка була нежива.
Чи полюбить?-запитання вічне,
пелюстки знов летять у траву,
це питання тонке,іронічне,
та лиш вірою тільки живу.
жовтень 2026
О.Чубенко-Карпусь.
Я гадав на ромашц кохання
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2026
Свидетельство о публикации №126101503955
Свидетельство о публикации №126101503955
Рецензии