О, скільки в голові нестерпних дум!
Чи правда, що було найпершим слово?
Якщо це так, то геть журбу і сум!
Згадаємо яскраве красномовство!
Без докорів, без болю і без драм
Ми будем говорити про суттєве,
Щоб швидше воскресити щастя храм,
Повагу і кохання кришталеве.
Ми будемо знаходити слова,
Щоб їх почули душі в тиші й шумі,
Щоб серце знов повірило в дива
І не здригалось в остраху і сумі.
Згадаємо про осінь наших мрій,
Про щедрий листопад, барвистий жовтень,
Хай стихнуть назавжди різкий борвій
І марної тривоги зичне форте.
Ми будем говорити про просте,
Про все, що втішить душу в миті горя,
Про те, що сподіванням проросте,
Відновить постраждале безтурбоття.
Можливо, правда, сила – у словах?
Так треба говорити терміново,
Щоб сяйво відродилося в очах
І ніжність засіяла волошково!..
Треба говорити
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126101501980
Свидетельство о публикации №126101501980
Рецензии