Про песика Гава

 
Жив на світі песик Гав.
Він любив ловити гав.
Все робив, що заманеться.
Ні на кого не зважав.
Кажуть: «Гав! Сідаймо їсти!»
Гав хвоста об стіну чистить.
Кажуть: «Гаве! Час вже спати!»
Гав кричить: «Піду гуляти!
Буду бігати до ранку!
Повернуся на світанку!»
Кажуть: «Вчити час уроки!»-
Гав тікає до сороки.
З сорочатами стрибає.
Вчить уроки не бажає.
Мама Гава умовляє,
ласощі йому купляє,
пестить, по голівці гладить.
Каже: «Ніжність не завадить!»
Тато Гава – у турботах.
Все працює на роботах.
Щоб синочкові – найкраще!
А з синка росте... ледащо.
Час минає. Гав зростає.
Жодної з наук не знає.
Та й навіщо щось там знати,
коли кормлять мама й тато?

Кажуть, що й серед людей -
чималесенько дітей,
у навчанні – непутящих,
і до праці – геть ледащих!
Тільки б – їсти!
Тільки б – спати!
Тільки б – у планшеті грати!
Може й правда – це?
Не знаю…
Підкажіть!
У вас питаю.

Малюнок Кіри Козлової.3-й клас.