Мерехтять зірки у небі,
Ніч привітна і ясна,
У ставку дрімає лебідь,
Що ж душа моя сумна?
Навіває берег спокій,
Колихає мрію ліс,
Серце мліє від емоцій,
Страх у душу монстром вріс.
А думки, такі настирні,
Пропливають, наче дух,
Ллють тривоги по краплині,
Не спиняють грізний рух.
Наростає в серці трепет,
Не стихає ні на мить,
Розпач цюкає, як кречет,
Аж у грудях клекотить.
Незатишно, неспокійно,
Щемом цідиться печаль,
Може, місяць чародійно
Втішить відчаю містраль*?..
*Містраль – холодний та сухий північний або північно-західний вітер.
Мiстраль
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126101405132
Свидетельство о публикации №126101405132
Рецензии