Л. Костенко. Стояла груша, зеленел лесок

Стояла груша, зеленел лесок.
И небо было дивным  и печальным.
У груши тоненький был голосок,
И звал меня дорогой дальней.
Мы в поле с нею долго говорили.
И даже не слыхали шум дорог.
Сизиф глыбообразный  мои будни
Тем временем любезно постерег.
Стояли мы одна против другой,
И не хотели никуда идти.
Она боялась осени холодной,
А я боялась шума, суеты.
И слушали мы с нею соловья,
А тучи шли, как над землею дым.
Сизиф курил свою большую трубку,
И он хотел быть снова молодым.

Перевод с украинского.
****
Стояла груша, зеленів лісочок.
Стояло небо, дивне і сумне.
У груші був тоненький голосочок,
вона в дитинство кликала мене.
Ми з нею довго в полі говорили,
не чули навіть гуркоту доріг.
Мої важкі, мої щоденні
брилистарий Сізіф тим часом постеріг.
Стояли ми одна супроти одної.
Ні з чим не крились, не хотіли йти.
Вона боялась осені холодної,
а я боялась шуму й суєти.
Удвох ми з нею слухали зозульку.
І хмари йшли, як нетутешній дим.
Сізіф курив свою гіркущу люльку,
йому хотілось бути молодим.