Парасолька
В магазині сьогодні придбала.
З нею я уві сні, наяву
Взагалі, де завгодно блукала.
Парасолька закриє мене
Від дощу і від сильного вітру.
Ця негода, колись, та мине;
Стане небо не хмарним —
Блакитним.
З неба крапає, знову дощить.
Я під куполом, ніби під дахом.
Парасолька мене захистить:
Буде це обнадійливим знаком.
Осінь плаче дощами щодень,
Огортаючись сірим туманом.
І не чути пташиних пісень;
Стає темно довкола так рано.
Парасольку дістану прегарну,
Усміхнуся заледве помітно.
Та, на жаль, на душі надто хмарно.
А просвіту і досі не видно.
Свидетельство о публикации №126101207905
а якого кольору? чи візерунок може?
в мене в дитинстві, був свій маленький зонтик. Я його любив дуже.
через те, що я ним як з палкою ходив, акуратно, але його кінчик - плоский і твердий - так і спокушував - робити з нього імпровізовану Тростину, як паничі ходили - так той кінчив став лисим. Апотім і я виріс.
ні разу парасолька та не зігнулася і не зламалася.
Радісний вірш такий, легкої ноші - радісних осінних моментів, Софію!
Владимир Шеврон 14.10.2026 00:35 Заявить о нарушении
Парасолька різнокольорова, як на картинці до цього вірша. А народився цей твір так: нещодавно була у супермаркеті, і побачила там дуже красиву парасольку, блакитну, як ясне літнє небо. Ще стоячи у черзі на касі я вирішила, що обов'язково напишу про це нову роботу.
Соня Арутюнова 15.10.2026 19:42 Заявить о нарушении
люблю такі натхненні розповіді
бо і сам так часто творю
)))
Владимир Шеврон 15.10.2026 20:25 Заявить о нарушении