Я знаю, що б не сталося в житті,
Які б жахи не нищили планету,
Та в небі сонця промені ясні
Не спинять днів яскравих естафету.
Ми можемо страждати день і ніч,
З душею бути в сталім асинхроні,
А сонце знов ставатиме в зеніт,
Стрічатиме світанок у короні.
Наш біль, наш крик не спинить рух зірок
І біг Землі не змінить на орбіті,
А взимку, як завжди, впаде сніжок,
У слушний час і ночі стануть білі.
Душа моя самотня і сумна,
Прекрасна осінь дихає прощанням,
Та Вічність не сприймає почуття
І сум-печаль відлунює мовчанням.
Для Всесвіту мірила всі земні
На жаль, малоістотні; й несуттєві…
Роблю глибокий вдих у забутті,
Пригадую миттєвості життєві…
Рiзне сприйняття
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126101205142
Свидетельство о публикации №126101205142
Рецензии