На поміч шикУються в шАфі стакани
ТютЮнові хмари висять неспростА
Прозору отруту що зцілює рани
Прийму перед тим як писати листа
У цих СМС, жодной крапки чи коми
Мов дротом колючим гудки у пустелю,
В пожежах думок моїх, проміні втоми
Розбитого скла об байдужості скелю
Ці гойдалки наші - квитки в порожнечу
Згоріли завчасно останні мости
І вже не врятують, ні пошук ні втеча
БО Я ВЖЕ НЕ Я, ТА І ТИ ВЖЕ НЕ ТИ!!!
З дитинства пробачень просити не вмію
Від літер екранних шось марно чекать
Порожні слова, що сповільнюють дію
ілюзій склянИх, що не варто тримать
Ми - недотичні у цій аксіомі
На смугах зустрічних, із фар заметіль
Ми мАбуть лише, випадково знайомі
Які закохались, в шампанського хміль
Минуле, дощами секунд затопило
І вже неважливо, провина чия
На згАрищі мрій, не відновляться крила
БО ТИ ВЖЕ НЕ ТИ, ТА І Я ВЖЕ НЕ Я!!!
СМС в порожнечу
© Copyright: Сергей Иванов 74, 2026
Свидетельство о публикации №126101108248
Свидетельство о публикации №126101108248
Рецензии