.Спокій ;
Ти прокинешся вранці, а юність пішла
і залишила спогад на зимній межі.
Але в дзеркалі сутність нова розцвіла,
і цей спокій дорослий я маю в душі.
Вже зникають і поспіх, і страх самоти,
осінь тихо скидає листи на дахи.
Це велике мистецтво — повільно так йти
крізь роки та лишати колишні гріхи.
Вже немає потреби подобатись всім,
коли крок твій карбує сірий граніт,
бо цей затишний спокій в камінні старім —
і для серця віднині приходить розквіт.
Ця краса не жила у примхливих очах,
що втрачають свій блиск під прицілом віків, —
вона дихає в наших гарячих словах
і надійно живе в глибині тих рядків.
Контур зрiлостi
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126101103397
Свидетельство о публикации №126101103397
Рецензии