Я йшов крізь війну - крізь біль , і крізь втрати
Навчився мовчати…навчився чекати.
Та знову війна , хоч навколо нема
Бо в спину стріляють свої - не чужа.
Я їх прикривав , собою з щитом , а вдарили ззаду - холодним ножем.
Я був їм опорою , був їм плечем , та знову зробили мене ворогом - ще.
Знов винний у всьому , і знов крайній я
Знов їхня провина стає лиш моя.
І я воюю - без зброї , лиш сам
Бо найгірший мій ворог сидить десь глибоко там.
Я хочу не дати їм ще один шанс
Та серце тримає цей клятий баланс.
Між «досить», і «може» , між «йди» , і «прости»
Я сам собі ворог , і сам собі щит.
І страшно по колу щоразу крутитись,
Щоразу ламатись, і знову збиратись.
Знов у тиші шукати примарний той спокій
Хоч знаю , що він знову закінчиться війною.
Знову пірнаю в ту саму ріку
Знайому до дна , до болю , до крику
І тихо тону у власних думках…
Поволі зникаю…
Поволі…без дна.
Вiйна без пострiлiв
© Copyright: Андрей Раков, 2026
Свидетельство о публикации №126100907575
Свидетельство о публикации №126100907575
Рецензии
Пи.дорские фантазии??
Ну ну , больше нагибайся)))
Сергей.
Серж Ив 74 09.10.2026 20:05 • Заявить о нарушении
Ну ну , больше нагибайся)))
Сергей.
Серж Ив 74 09.10.2026 20:05 • Заявить о нарушении