Чорне дно

Хвиля встає, наче чорна стіна...
Річка прокинулась, річка жива.



Свинцеві хмари впали на воду,
Дніпро закипає, втрачає ласкавість.
Чужинцю, ти шукав тут легку пригоду?
А знайдеш лише глибину і тривалість!
Метал твій іржавіє, тоне в мулі,
Залізна сарана іде на корм рибам.
Сюди вас дороги обманом вели,
Тепер вас ковтає прадавній глиб! Гей!


Чуєш, як море Чорне реве й гуде?
Це дно твою душу за гріх підійме!


Тягне на дно! На саме чорне дно!
Там, де залізо лишається спати!
Світло твоє назавжди згасло,
Вода не втомилась чужих карати!
Кожна хвиля — залізна стіна,
Кожна крапля — це кара страшна!
Море ковтає, Дніпро забере,
Лють окупанта у хвилях помре! Ха!


Ви хвалились бронею і хижим вогнем,
Але вода не боїться металу.
Вона розчиняє вас день за днем,
Щоб і сліду від вас не стало.
Карпатська вода і козацька ріка
Змивають бруд із лиця землі.
Для ворога кара — фатальна й стрімка,
Ви потонули у власному злі!


Тягне на дно! На саме чорне дно!
Там, де залізо лишається спати!
Світло твоє назавжди згасло,
Вода не втомилась чужих карати!
Кожна хвиля — залізна стіна,
Кожна крапля — це кара страшна!
Море ковтає, Дніпро забере,
Лють окупанта у хвилях помре!


Шторм затихне... Вода очиститься...
Але залізо ніколи не спливе.
Ви стали мулом. Ви стали тліном.
А річка далі живе...
[Heavy male warrior shout]
ХА!!!



Тягне на дно! На саме чорне дно!
Там, де залізо лишається спати!
Світло твоє назавжди згасло,
Вода не втомилась чужих карати!


Вода чиста...
Земля вмилася.
Земля цвіте..