Кип ння лют

Ой, реве Дніпро, запеклася кров...
Встали кручі й степ за свою любов!

Метал вгризається у плоть,
І чорне небо сліпне в димі.
Цей ґрунт нічим не заколоть —
Він гільзи виплюне живим!


Кожен крик і кожен зліт
В сейсмічній пам’яті заліг.
Хто приніс усюди смерть —
Той впаде та сгине геть! Гей!
Чуєш, як степ під ногами горить?
То прадавня лють у надрах закипає в цю мить!


Чуєш?! Земля закипає люттю!
Коріння стає зашморгом на шиї!
Хотіли скорити нас ...Земля не зможе забути...
І надра усі дихають стихією!
Кожен камінь — гостра бритва!
Кожна річка — то смола!
Для убивці програна битва
Його забере прадавня мла!


Сарана залізна весну шматувала,
Ревів мотор, і плакала трава.
Але Дніпро заревів, круча запалала,
І прокинулась природа — гнівна і жива!
Карпати стисли лещата, ліс іде у бій,
Хто назвався тут паном — згниє у воді!


Чуєш?! Земля закипає люттю!
Коріння стає зашморгом на шиї!
Хотіли скорити ...Земля запам'ятає
А надра уже дихають стихією!
Кожен камінь — гостра бритва!
Кожна річка — то смола!
Для убивці програна битва,
Його забере прадавня мла!


Запінилась хвиля, заграли лимани,
І Чорнеє море змиває хрести.
Не буде вам спокою в наших туманах,
Тут кожна глибина — готові гроби!
Залізо іржаве іде на корми,
Там риби чекають на свіжий улов.
Чужинцю, ти згинеш під чорними штормами,
Тут море солоне від праведних кров!


І море реве, і круча палає,
Ніхто не втече, ніхто не сховає!
ГЕЙ!!!



Імена їхні випалить вітер...
Лише попіл... Лише прах...
Цей ландшафт не прощає чужинців.
Земля ковтає їх...

ГЕЙ!!!

Просто попіл...
Добриво для нових лісів.
Земля закіпає люттю...