От і жовтень жевріє листям,
Та журбою всміхається в очі.
Я потрошку звикаю до ночі,
Наче знаю її забуття.
Де забутим займенником — МИ
Розчинилася зграя крилата.
Так лишають старих доживати
Десь у шатах війни та зими.
Поза тремором крил, або струн,
Поза мудрістю всіх відокремлень...
Лише жовті в саду хризантеми,
Наче спогади, я заберу.
Лена Жажкова.
06.10.2026.
Жовтень
© Copyright: Елена Жажкова, 2026
Свидетельство о публикации №126100603733
Свидетельство о публикации №126100603733
Рецензии