Музика листя мене заколисує. Втома
дня, що настане, в минулого ніч відступає.
Дощ-композитор награв щось до болю знайоме
і про обідню веселку тихенько благає.
Я зачиняюсь в палаці майбутнього щастя,
все розчинивши у темряві снів сьогодення.
Світ засинає у щирій надії причастя,
сповнений миром і доброї вдачі натхненням.
Сенсів писати все менше. Читач не воліє
більше кохати слова, що складаються в рими
туги буденності. Певно, і я вже не мрію
про розуміння між мною й холодними ними.
Душу на мить прихопила тілесна судома,
щоб відпустити опісля до вічного раю.
Музика листя мене заколисує. Втома
дня, що настане, в минулого ніч відступає.
Осiннiй сон
© Copyright: Александр Ноцкий, 2026
Свидетельство о публикации №126100603473
Свидетельство о публикации №126100603473
Рецензии
Заздрю вашому лирычному гэрою(/-еви[?]): вин мае палац майбутнього щастя. Мий, напрыклад, нэ мае.
(Щыро прошу выбачыты мэни мий суржык, так само як и тэ, що я, можлыво, напысав тут нэ дужэ цикаву для вас рич.)
Эд Нурис 06.10.2026 23:07 • Заявить о нарушении
(Щыро прошу выбачыты мэни мий суржык, так само як и тэ, що я, можлыво, напысав тут нэ дужэ цикаву для вас рич.)
Эд Нурис 06.10.2026 23:07 • Заявить о нарушении
Одна из лучших прочитанных мной рецензий.:)))
Дякую.:)))
Александр Ноцкий 07.10.2026 17:28 Заявить о нарушении
Дякую.:)))
Александр Ноцкий 07.10.2026 17:28 Заявить о нарушении