Реалии Одина
чий синій плащ
і чорні птахи
наводять жах на цивільних.
Твій погляд сходить кутом донизу.
Прагне гарантій та визначеності.
Тупіт загнаних коней
замінив
червоний свист у тиші.
Первісна свобода танцює
під камлання найнятих шаманів.
Десь у глибинах мозку
тихо дзвенить
тонким механізмом
годинник чийогось життя.
У тій стороні
сонце майже не сходить.
Замість нього
пече у небі
нестримний вогонь,
що потерпає від тіней.
Акустика,
що розриває межі сприйняття,
вводить у товщу шарів,
де минуле розчинилось у досвід,
який краще не мати.
маршрут перелаштовано,
але орієнтиром йому,
як і раніше,
є червоний
і чорний разом.
А збори
йдуть повільніше,
ніж життя під вогнем.
Мадонни
виходять за рамки ікон,
притискаючи немовлят до грудей,
знову шукають безпечні місця,
де людині
перебувати неможливо.
Там
слід у слід
ступає тотемний звір
із білим пухнастим хутром,
що вітає
з пізнаним ранком
індіанським торканням
вологого носа
в ніс.
Напівтемрява.
Пил.
Розсипане сіно.
І тварини
остраху
й самозбереження
напружено дивляться,
що ж далі.
А далі —
нове життя,
що проростає
крізь темінь
та кіптяву,
тому що
ніхто не заборонить
шукати
і віднайти
світло.
Свидетельство о публикации №126100602649