Негасимий маяк

ТакЕ враження нІби,
життя - цикл повтОрів
Розчиняється ніч,  тАне сонний туман
прокидається мІсто гудінням моторів
І ранкової кАви пливЕ океан


Рік за рОком немОв,
все у зАмкнутім кОлі
Розірвати якЕ неможливо ніЯк
БредУть люди в пітьмІ, лабіринтами дОлі
Та знаходиться той, хто вмикАє маяк

Хто не скаже шо чорне, це нАчебто бІле
Не вдягає хто правду у гарний наряд
Правда гола, вона,
 є для всіх зрозуміла
Її з голой брехней,
сплутать вийде навряд

Під сорочкой своєю, не мав він каміння
Душу наче горІлку, лив завждИ через край
Він в рядкИ зарифмОвані, сіяв промІння
Із надієй в жнивА, зібрать світла врожАй

Не купИти його, це авжЕж, безперЕчно
Брехні треба якийсь, інший шлях відшукАть
Безумовно, для тЕмряви він небезпЕчний
навікИ його в ніч необхідно сховАть


І зненАцька його, підлість ззАду скосИла
В світИ інші пішов невідомий солдат
СЯйвом місто його, наостАнок накрИло
СпАлах силою був, в мілліон кіловАтт


Їх труЇли, стріляли, у морі топИли
Є занАдто потужним  брехні арсенАл
Прибивали на хрест, у багАтті палИли
але кожного рАзу, маяк хтось вмикАв