Маравидiння перше. Перелесник

ТРИ МАРАВИДІННЯ

МАРАВИДІННЯ ПЕРШЕ
Перелесник
(Поповодь Вогню • про Духа і Князівну)

Зірвалось небо спалахом крилатим,
Прокреслив темінь золотий вогонь.
Несе князівна плач і тремт в палати,
Стискаючи молитву між долонь.

Чекає милого з далекого походу,
В ніч зазираючи крізь пелену зажур.
Аж раптом іскри заятрили воду,
І князя постать змарилась з-під хмур.

Як в навіженні, з полум’я і диму
Звитяжний перед очі став юнак.
Вона впізнала усмішку незриму
Й сприйняла яву як таємний знак.

Озвався дух: «Я твій вогонь і кари,
Прийшов здалека на ночевий клич.
Летімо разом в засвіти, в затьмари,
В билини сиві. Нам дасть крила сич!

В обіймах ніги ти розстелиш втому,
Згориш на попіл, купиновий цвіт.
Нема буття більш й вороття додому,
Для двох нас вже не сущий живосвіт!»

Ступила дівчина у потойбіч проміння,
Зрікаючись марнот земних і днин.
Лишились лиш тіней палахкотіння,
Й дух Перелесника, де пророста полин.

Павло Гай-Нижник
5 жовтня 2026 р.