Нічого не кажи,
ти вже сказав багато,
Нехай говорять душі замість нас.
Ми разом все пройшли,
життя складне занадто,
І пристрасті вогонь давно погас.
Помовчимо давай,
вдихнем осінню сутінь,
А сонне місто хай собі бубнить.
У відчай не впадай,
відчуй думок розкутість,
Нехай душа від смутку не дощить.
Ми все життя вчимось
долати вир та броди,
Позбутися у душах пустоти.
Згадай приємне щось,
хай спогад лід розтопить,
Що в серці назбирався за роки.
Чогось ми не змогли,
Було не завжди легко,
Нерідко натикались на шипи…
Не треба слів, мовчи…
Усе ухвалить небо.
Хай холод і вітри, а ти живи!..
Не треба слiв
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126100408819
Свидетельство о публикации №126100408819
Рецензии