Привіт, я Каспер, дружелюбний привид.
Мені вже не стати звичайним хлопчиком.
Де серце було, лишились безглузді рими -
Почуття, дбайливо складені стовпчиком.
Я знаю, ти навідуєшся до моєї могили,
Час від часу перечитуєш мої епітафії.
Та холодне каміння припало пилом,
Як і деякі сторінки спільної біографії.
І поки ти тішишся моїми дарунками:
Моментами щирості, любові й тепла,
Душа моя, зранена червоними візерунками,
Блукає в руїнах, які ти розтрощила сама.
Квіти твої - не справжні, а пластик -
Прощальний букет на брудному граніті.
Я змирився із тим, що мусив пропасти,
Та жалість твоя - найболючіша в світі.
Я більше, ніж спогад, ніж зблідла примара.
Більше ніж аркуш листа, у гніві зім'ятий.
Що скінчилось для тебе - моя свіжа рана -
І тепер замість зцілення - ще одна страта.
Привид
© Copyright: Карнилгор, 2026
Свидетельство о публикации №126100400822
Свидетельство о публикации №126100400822
Рецензии