Осінній час
Ти поглянь, як у сутінках швидко спливають хвилини,
Ми йдемо крізь туман у порожній, холодний наш дім.
Час, наче дощ, всі колишні змиває провини,
І розвіює осінь вечірній і гіркий свій дим.
Ми вічно шукаєм свій вихід із замкнених кіл,
Де кожен сюжет залишає глибокий свій слід.
А треба хоч раз зупинитись, згадати про волю
І просто поглянути знову на втрачений світ.
Ось так і життя: пролітає, як птах над дахами,
Не встигнеш збагнути — і вересень спалить листи.
Тому так важливо сьогодні нам завжди буть собою
І світло своє у душі крізь роки пронести.
Замкнене коло
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126100408182
Свидетельство о публикации №126100408182
Рецензии