Город ещё ошибается

Місто ще помиляється —
де касетні,
де РСЗВ.

Правду першими дізнаються
фельдшери швидких,
що дістаються після тривоги,
просуваючись вузькою трасою,
з обох боків
обліпленою автомобілями.

Вони їдуть,
орієнтуючись
на крики
та злякані очі.

Турнікетів завжди не вистачає.
І в хід ідуть
ремені
та пояси.

Наших дівчат потім ховають
у весільних сукнях.

Наших хлопців
оплакують молоді вдови
та маленькі діти,
яких батько
ще нічому не встиг навчити.

Злість залишатися в місті
бореться
з бажанням знайти затишок
десь далеко —
від осиного гнізда сирен,
від телеграм-каналів,
що першими
називають імена загиблих.

А десь в Італії
запроваджують
хімічну кастрацію педофілів.

Будинки там
передаються
з покоління в покоління —
разом
із виноградниками
та садами.

А наші ВПО
тихо згадують
своїх корів,
собак,
городи.

Мріють
хоч краєм ока
побачити,
чи стоїть
їхня хата.

А тут —
добре,
якщо ти встиг
передати своє життя далі.

Донори
знову стають у чергу.

Дитина
прикриває дитину.

І тиша звучить,
як нова загроза з повітря