Благання матерi

Евгений Ечиков




Господи! Почуй моє благання
Та й приймі – Самісенько Собі! –
Мої добрі, чесні привітання,
Мої сльози в тихої журбі.


А ще, Боже, збережі надію
Та й багаті, світлі почуття,
Коли вдозвіль серцем я радію –
Як печішся за моє життя!


Я – стара вже. Довгі мої році,
Але потихеньку ворошусь.
Не ледаща, не ліжу на боці:
В ніч – лягаю, ранком підіймусь.


Бо є справи до живі й худоби.
Є турботи за моїх дітей.
За онуків. Наче і хвороби
Не складають «деяких вістей».


Хвала Богу! Хоч і нахилилась
До землиці, як стара верба, -
Я до Тебе разом притулилась
Та й не важко «дихає» журба.


Бо шукаю правди і спасіння,
І соромлюсь роздумів брудних.
Зберігаю в серце, як насіння,
Заповітів сяєво Твоїх.


Збережі – благаю! – Твоє слово
В синку рідном – поблагослові! –
Щоб не був безбожним, як полова,
Як квітина тлінної трави.


Збережі – благаю! – Рідні душі
Всіх онуків матерів – дочків.
Щоб здорові були, не байдужі.
Не складали марні балачки.


Працювали б, шанували Бога.
Поважали старців та батьків.
Стояли за правду яко мога,
Помагали бідним. Залюбки.


Господи! Почуй моє благання –
У спокою ляжу і засну.
Охорона моя! Святкування!
Співчувай нам – людям поверну.
















1997 г.