І знов моя гітара плаче,
Про що її нудьга-печаль?
Мабуть, згадала щось дівчаче,
Тепер її проймає жаль…
Можливо, в цю осінню пору
Згадались давні почуття,
На жаль, немає їм повтору,
Не знає “вчора” вороття.
Згадала, може, берег річки,
Де хвилі шепчуть про життя,
Де серцем слухають берізки
Дзюрчання срібного струмка.
Ловлю і я в осінніх чарах
Мотив гітарної струни
І помічаю, як у хмарах
Зникають літніх днів сліди…
Гітарний плач бентежить душу,
Акордом смутку серце рве,
Терзає нерви нота блюзу
І меланхолію плете…
Акорди смутку
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126100401858
Свидетельство о публикации №126100401858
Рецензии