З незрозумілості страшної,
з того, що серце не прийма,
зростає відчуття земної
пустельності, де нас нема.
Як сни жахливі нескінчені,
що не завершаться ніяк,
душа заповнюється щемом,
та хоче вивільнення знак.
І хочеться буденних кроків
до впевненості у житті.
І, озирнувшись на всі боки,
побачиш — крізь прожиті роки —
мале дитя, що вчиться йти...
Дитя, що вчиться йти, або Спаситель
© Copyright: Миклош Форма, 2026
Свидетельство о публикации №126100306032
Свидетельство о публикации №126100306032
Рецензии