Я полечу один всв ти далек

Я полечу один в світи далекі,
де зоряні шляхи,за небозвід,
як восени у вирій мчать лелеки
осіннім ранком у безмежний світ.

Залишу землю,де лишились болі,
вдягну туман повітря наче пух
і в пошуках гармонії і долі
відчую,як міцніє сили дух.

Я наче птах,летітиму у вирій,
залишу зиму,смуток і жалі,
туди,де світ тримається на вірі,
де квіти і тепло,як на землі.

Змахну крильми і ніч мене пригорне,
розвіє вітер сумніви і страх
і душу тихий сум мою огорне,
бо доля є один безмежний шлях.

Я наче птах летітиму у вирій,
коли забракне ніжності й тепла,
то в серці збережу твій образ щирий,
хоч доля нас з тобою розвела.

Там,серед зір,де спокій і мовчання
я віднайду загублені ключі,
від тих розмов,що обірвались зрання
і від надій,що згасли уночі.

Я полечу один в світи далекі,
де ще стоїть нескошена трава
де тільки чути журавлиний клекіт,
куди не долетять твої слова.

Пробач мене,що я не залишився,
що крила розгорнув у самоту,
щось не збагнув,а може помилився,
що зруйнували клітку золоту.

Шукатиму в туманах твої очі,
гукатиму крізь грози і дощі
там,де самотні крижаніють ночі
і тихо плачуть струнами душі.

Куди б мене не вабив ніжний простір,
як добре не було б в чужім краю,
я повернуся на хвилинку в гості
на рідну землю стомлену свою.

жовтень 2026
О.Чубенко-Карпусь.