Над богом не жартують в час печалі,
Коли душа від жаху завмира,
Коли хтось плаче, стогне у завалі,
Коли кричить від страху дітвора.
Не б’ються об заклад біля обриву,
Коли дрижить від вибухів земля,
Не дорікають долі в ніч жахливу
За карколомні замахи кремля.
Приреченій душі не до бенкету,
Їй Вічність вже рахує кожну мить,
Надії, мрії канули у Лету,
А розум про життя у раї снить.
Ніхто не знає таємницю світу,
Не все сприйняти здатен гострий ум,
У засвіт не відкрив ніхто завісу,
Її не бачить і модерний зум.
Не місце сміху на могильних плитах,
Той глум сльозами в серці проросте.
Можливо, є така найвища сила,
Що бачить, чує, розуміє все.
Приреченiй душi не до бенкету
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126100208089
Свидетельство о публикации №126100208089
Рецензии