Зима далеко, тільки крок та крок -
і прийде, ну, а поки ще у жовтні
квітковий дух сягає до зірок,
нічний вітрець хитає айстри жовті.
Де кров лилась - тепер червонозем,
як пляма від розчавленої вишні...
А що зима? Вона бере живцем
всіх у свої покої дивовижні.
***
Жовтневі дерева на водосвять
такі собі охайні та солидні.
Не знали, що до січня достоять,
а січень, мов дурний, пошився в злидні.
Бедує, голий й босий, важко з ним
не треба і чекати на гостинці...
А дві тополі вечором ясним
так мерзнуть, як удови наодинці.
***
Замлоїть коло серця уночі,
бо смерть до нас з'являється щоночі,
пірнає у кручені паничі,
шепоче про діла свої жіночі.
Хвилюється за кожного, але
нам каже - тільки в очі не дивіться -
замлоїть коло серця, сльози ллє
у келих, котрий вже і так по вінця.
по вiнця
© Copyright: Винил, 2026
Свидетельство о публикации №126100207813
Свидетельство о публикации №126100207813
Рецензии