Є люди, яким не судилося бути коханими.
Я їх упізнаю в обличчя, я їх впізнаю,
як тих, що крокують по світу з очима туманними,
я їх впізнаю, бо вплелися у долю мою.
Дорослі, малі, юнаки і без віку, без визначень.
Такі, хто іще не отямився з плином часу.
Такі, що самими собою довіку не впізнані.
Такі, що згубили погордою серця красу.
Я їх впізнавав і байдужими, навіть ревнивими.
Не бути коханим ві Львові? То нащо той Львів?..
Є люди, яким не судилося бути щасливими.
Є люди й такі... Але я вже про них розповів...
Люди, яким не судилося бути коханими
© Copyright: Миклош Форма, 2026
Свидетельство о публикации №126100206449
Свидетельство о публикации №126100206449
Рецензии